Понад вісім сотень порушень тиші лише за добу. Вкотре місія ОБСЄ фіксує численні вибухи уздовж лінії розмежування на Донбасі. Війна не втихає вже восьмий рік. За цей час маленькі діти стали підлітками, але так і не пізнали мирного життя.
Історія Катерини Пошелюзної
Напівзруйновані райони Авдіївки: спорожнілі багатоповерхівки, поруч – справжнє мінне поле. Таким маршрутом Катя щодня іде до школи.
"Навіть якщо чути вибухи, вже ніхто не біжить, не ховається. Всі просто продовжують свою роботу, справи, йдуть кудись", — розповідає жителька Авдіївки Катерина Пошелюзна.
Війна прийшла, коли дівчинці було дев’ять років.
"Довелося, напевно, дітям раніше подорослішати, усвідомити, що дитинство закінчилося рано через це", — каже Катерина Пошелюзна.
Свій перший день війни пам’ятає до дрібниць. До першого обстрілу залишались лічені хвилини. Вона чекала на подружку – зовсім одна на чужій вулиці.
"Почалися вибухи, але спочатку я, звичайно, не зрозуміла що це, тому що раніше ми це не чули", — ділиться спогадами Катерина.
Вибухи не припиняються
Відтоді вибухи в Авдіївці майже не стихають. У школу, де навчається Катерина, снаряди прилітали не раз. То в кабінет зарубіжної літератури, то в кабінет математики або біології, — згадує директорка авдіївської школи Лариса Гончаренко.
Юні свідки збройного конфлікту наважилися розповісти про свій "перший день війни". Діти писали на цю тему есе.
"Писали про те, що війна це страшно, що пережити те, що пережили вони – нікому не бажають", — каже вчителька Авдіївської школи №2 Лариса Савенко.
Історія Владислава Неліпи
Конкурс есе організував Фонд Ріната Ахметова. Оцінювали ж — разом із представником Міністерства освіти. Твори прислали дві з половиною тисячі учнів із Донецької, Луганської, Запорізької та Харківської областей.
"Очевидно було, що мені потрібно було це написати. Я хотів висловитися", — розповідає житель Мар’їнки Владислав Неліпа.
Владиславу є що сказати після семи років життя у прифронтовій Мар’їнці.
"Війна — це одна з найжахливіших подій, яка може трапиться. Я хотів донести, що світ дуже важливий і його потрібно берегти", — зазначив хлопець.
З вікна дитячої кімнати він бачить донецькі терикони. Така близькість до лінії фронту вкрай небезпечна.
"По небу летіли такі стрічки червоні, помаранчеві, яскравих кольорів. Вони несли смерть сюди", — каже Владислав Неліпа.
Під землею у підвалі — безпечніше. Там, під час загострення бойових дій, хлопець ховався із мамою.
"Ми іноді виходили просто подихати повітрям, ще щось, ну а так ми сиділи там тиждень або ще більше", — згадує хлопець.
Від жахливої реальності довгими ночами, в сирому укритті Влада рятували фантастичні твори.
"Я зачитувався і просто тікав від реальності. Часто я читав і в бомбосховищі, коли було освітлення", — розповідає житель Мар’їнки Владислав Неліпа.
А тепер він і сам узявся за творчість. Розмірковує над черговим сюжетом новели.
"Можу по дорозі щось придумати якусь ідею, потім просто почати писати", — каже Владислав.
Його авторські здібності оцінили на багатьох шкільних конкурсах. А нещодавно Владислав здобув особливу нагороду. Хлопчик із Мар’янки написав есе про перший день війни і став призером конкурсу Фонду Ріната Ахметова.
"Хочеться сказати Рінату Ахметову велике спасибі за всю допомогу, тому що допомога вже давно і хочеться сказати спасибі за такі конкурси", — дякує житель Мар’їнки Владислав Неліпа.
Така важлива допомога
За роки збройного конфлікту Фонд Ріната Ахметова надав жителям Донбасу безпрецедентну допомогу. Видано дванадцять з половиною мільйонів продуктових наборів. Врятовано три з половиною мільйони життів.
"Чи можна залишити тих, хто опинився сам на сам з війною? Тих, кому особливо складно, – літніх людей, багатодітних мам, дітей? Для мене відповідь очевидна. Тому я не припинятиму допомагати. Треба пам’ятати і робити все, щоб трагедія Мирних Донбасу ніколи не повторилася", — зазначив засновник благодійного фонду Рінат Ахметов.
Збройний конфлікт триває восьмий рік. І вкрай важливо зберегти унікальні свідчення бойових дій. Мета музею "Голоси Мирних" зібрати сто тисяч історій, адже це допоможе створити повну картину того, що відбувається. Спогади школярів, які на власні очі бачили війну, обов’язково будуть збережені.
"Крім того, що всі ці історії, всі 2,5 тисячі стануть частиною архіву музею "Голоси Мирних, ми ще видамо книгу зі спогадів, зі свідчень наших героїв, зберемо один збірний день — день в який почалася війна", — каже член наглядової ради Фонду Ріната Ахметова Наталія Ємченко.
А ще підлітки-переможці отримують подарунки. Сучасні ґаджети допоможуть їм у творчості і навчанні.
"Я хочу передати велике спасибі Рінату Ахметову за те, що є такі конкурси, за те, що діти можуть розповісти про наболіле", — зазначила жителька Авдіївки Катерина Пошелюзна.
Владислав не припиняє вірити у мир
Владислав із Мар’янки вірить, що його розповідь почують мільйони людей, і прийде такий довгоочікуваний мир.
"Я сподіваюся подивитися у вікно і побачити там мирне небо без вибухів і всього того, що принесла сюди війна", — поділився мрією Владислав Неліпа.
Надважливий проєкт
Музей Фонду Ріната Ахметова "Голоси Мирних" – це проєкт світового масштабу. Фонд планує зібрати 100 000 свідчень мирних жителів Донбасу до 2025 року.
"Це загальна картина дуже важлива для нас не тільки як для фонду, але і для країни в цілому. Тому що з цих свідчень потроху формується колективна пам'ять", — підкреслила членкиня наглядової ради Фонду Ріната Ахметова Наталія Ємченко.
Запобігання гуманітарній катастрофі на Донбасі завдяки роботі Фонду Ріната Ахметова також увійде в історію подолання подій на сході країни, врятувавши понад мільйон людей.
"Проєкт "Голоси мирних" — це проєкт про важливі моменти історії тих людей, які зіткнулися з війною особисто. Це проєкт про думки, про почуття, про які не потрібно забувати в жодному разі", — наголосила жителька Авдіївки Оксана Борисова.
Читайте також
- "Дитина пам'ятає все до дрібниць". Фонд Ахметова збирає історії першого дня війни на Донбасі.
- Онлайн-музей "Голоси мирних" збирає дитячі спогади про початок війни на Донбасі.